Як народжується мальований епізод: від сценарію до фінального кадру

Мальована серія триває на екрані 80 секунд. За цей час глядач бачить дві локації, трьох персонажів і один вузол вибору. За кадром залишаються шістнадцять робочих днів, приблизно тисяча окремих малюнків і шість людей, кожен з яких відповідає за свій етап. Розкладаємо цей шлях на кроки — так, як він виглядає у нашому виробництві.

Крок перший. Сценарій, який росте деревом

Звичайний сценарій пишеться лінійно: сцена за сценою. Інтерактивний доводиться писати відразу як схему. Спершу автор фіксує стовбур — послідовність подій, яка веде до основного фіналу. Потім у стовбур врізаються вузли вибору, і від кожного відходять гілки.

Технічно документ виглядає як таблиця, де в кожного блоку є свій код: S03-A — третя серія, гілка А. Наступний блок посилається на попередній, і будь-яка правда сюжету перевіряється одним запитанням: чи можна дійти до цієї сцени з усіх гілок, що на неї вказують.

Чому дерево доводиться підрізати

Перша версія кожного сезону завжди надто розгалужена. Автор захоплюється, і на дванадцять серій виникає вісім вузлів з трьома варіантами кожен. Це означає тисячі теоретичних маршрутів і стільки ж намальованих кадрів, яких ніхто не побачить.

На редакційній зустрічі ми зводимо дерево до робочої форми: чотири-пʼять вузлів на сезон, більшість гілок сходиться назад через одну-дві серії, і лише останній вузол розводить історію на різні фінали остаточно. Зазвичай після підрізання обсяг анімації зменшується приблизно на третину, а відчуття свободи у глядача не змінюється.

Крок другий. Розкадровка під вертикаль

Розкадровка для 9:16 не має нічого спільного з горизонтальною. Класична сцена «двоє за столом» у вертикальному кадрі перетворюється на кашу: або обличчя стають дрібними, або половина екрана віддана стільниці.

Наш розкадрувальник працює за трьома правилами:

• Один герой у кадрі. Діалог розкладається на послідовність планів, а не на загальний план двох.
• Обличчя у верхній третині. Нижня третина резервується під інтерфейс вибору, і туди не можна ставити нічого важливого.
• Вертикальна дія. Рух угору-вниз читається краще, ніж рух ліворуч-праворуч: сходи, ліфт, погляд знизу вгору.

Готова розкадровка одразу збирається у чорновий ролик з таймінгом. Уже на цьому етапі видно, чи вкладається сцена у 90 секунд, чи доведеться жертвувати реплікою.

Крок третій. Дизайн персонажів і фонів

Для кожного серіалу ми малюємо аркуш персонажа: сім стандартних поворотів голови, пʼять базових емоцій, дві повні пози в русі. Це бібліотека, до якої аніматор повертається щосерії, — без неї герой «пливе» і в третьому епізоді виглядає іншою людиною.

Фонів на сезон зазвичай від чотирьох до шести. Вони малюються в трьох шарах глибини, щоб під час руху камери можна було зробити паралакс без окремої анімації фону. Це дешевий прийом, який дає вертикальному кадру відчуття обʼєму.

Окремо ведеться аркуш реквізиту — предметів, які повертаються з серії в серію: телефон конкретної моделі, шарф, зошит, чашка з відколотим краєм. У вертикальному кадрі деталь часто замінює загальний план, тому такі предмети показуються великим планом і мусять виглядати однаково в усіх дванадцяти епізодах. Помилка в реквізиті помітна глядачеві миттєво, хоча пояснити її він зазвичай не може.

Крок четвертий. Анімація

Ми працюємо на 12 малюнках за секунду з проміжним промальовуванням на ключових рухах. Це свідомий вибір: 24 кадри виглядають плавніше, але на маленькому екрані різниця майже не зчитується, а обсяг роботи зростає удвічі.

Скільки кадрів насправді малюють

Серія на 80 секунд теоретично вимагає 960 малюнків. На практиці цифра менша: статичні плани з рухом лише губ і очей займають приблизно чверть хронометражу, і там достатньо кількох малюнків на цикл. Реальний обсяг для типової серії — від 380 до 520 нових малюнків плюс приблизно 200 повторно використаних із бібліотеки поз.

Найдорожчі за часом — сцени, де персонаж іде або повертається всім корпусом. Одна така сцена на пʼять секунд може забрати у аніматора цілий робочий день.

Коли ми починали, я думала, що головний ворог — це бюджет. Виявилося, що головний ворог — це кількість гілок. Кожна зайва гілка це не рядок у сценарії, а тиждень чиєїсь роботи.

Ірина Пилипенко, художниця-аніматорка RomVideo

Крок пʼятий. Голос і звук

Озвучення пишеться після чорнової анімації, а не до неї. Так актор бачить рух і паузу, а не вигадує їх. На серію припадає від чотирьох до десяти хвилин чистого запису, з якого в монтаж потрапляє півтори.

Окрема історія — звук під навушники. Більшість глядачів дивиться саме так, тому ми зводимо доріжку з розрахунком на близький звук: менше реверберації, тихіші фонові шари, чіткіші приголосні. Музика заходить лише в двох місцях серії — на початку сцени і за пʼять секунд до вузла вибору, щоб підняти напругу перед рішенням.

Крок шостий. Складання, тестовий показ і правки

Зібрана серія проходить внутрішній показ на групі з дванадцяти глядачів, які не читали сценарій. Ми не питаємо, чи сподобалося. Ми фіксуємо три речі: у який момент людина відвела очі від екрана, чи зрозуміла вона, між чим саме обирає, і чи змогла переказати сцену через пʼять хвилин.

Приблизно кожна третя серія після такого показу повертається на правки. Найчастіші причини — незрозумілий мотив вибору й задовга пауза перед реплікою. Обидві правки коштують недорого, якщо ловити їх до фінального рендеру.

Скільки це триває

Повний цикл однієї серії — шістнадцять робочих днів, з яких сім припадає безпосередньо на анімацію. У роботі паралельно перебуває три-чотири серії різних серіалів, тому бібліотека поповнюється швидше, ніж здається з цих цифр.

І ще одна річ, про яку рідко говорять: мальована анімація дешевшає з кожним сезоном. Бібліотека поз, фонів і звукових шарів накопичується, і восьма серія коштує команді помітно менше зусиль, ніж перша. Саме тому ми беремося за довгі сезони, а не за окремі короткометражки.